Результат використання фарб на масляній основі досі можна оцінити на стінах печер, населяемых в далекій давнині нашими напівдикими предками. Цегляно-червоні, чорні, охристо-коричневі стада тварин у світлі смолоскипів продовжують вражати яскравістю зображень і реалістичністю.
У ті далекі часи земельні фарби, охри, розтерті на тваринному жирі, були основним барвником для стародавніх художників. Сьогодні асортимент кольорів і відтінків, створених на жировій основі, помітно зріс, збагатившись за рахунок натуральних і синтетичних пігментів. Помітно розширився і репертуар: техніка олійного живопису активно використовується для створення натюрмортів, пейзажів, портретів, релігійних та історичних сюжетів, батальних сцен, архітектурних, анімалістичних та декоративних зображень. Практично всі світові художники, включаючи таких гігантів епохи Відродження, як Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело, залишили після себе велику кількість робіт в техніці олійного живопису.
Що являє собою олійна фарба?
Основний склад художньої масляної фарби:
Роль барвника може грати мінеральний або, що зустрічається рідше, органічний пігмент. Від його складу зазвичай залежить криюча здатність майбутнього барвника. Одні (наприклад, кадмій, різні види кобальтов і білил) легко перекривають нижні шари фарб, інші ж (органічні фарби, помаранчеві і жовті марси) володіють прозорістю і називаються лессировочными.
Роль сполучного речовини в складі сучасних масляних фарб відіграють жири не тварини, а рослинного походження. В основному це лляне масло, рідше - горіхове, макове, соняшникову. Процес висихання фарби може бути індикатором її якості. Повільне і рівномірне застигання з утворенням безбарвної плівки - показник високої майстерності виробника.
Для уповільнення старіння масляної основи і формування рівномірної поверхневої плівки, сполучні олії іноді додають смоли. У 15-17 ст. подібна практика була широко поширена, однак негативна здатність смол та інших добавок скорочувати термін зберігання такої фарби для багатьох художників є небажаним моментом.
